Друзі – невід’ємна, на мою думку, складова щастя. То такі люди, що прийдуть на допомогу, дадуть найкращу пораду, не залишать у біді. Але не завжди це так. Бувають люди-егоїсти. Вони не помічають своїх помилок і не намагаються їх виправляти, не розуміють, що головне в дружбі – це людяність і взаєморозуміння. А такі “друзі” ніколи не прийдуть на допомогу, бо думають тільки про себе.

Але ж чому ми кажемо, що не можна прожити без друзів? Може, тому, що іноді друг або подруга – це єдині люди, яким можна довірити таємницю, або просто весело проводити із ними час? Може, цей вислів й зовсім не правдивий, якщо сприймати його в прямому сенсі. Другом для людини може бути й книга, без якої фактично прожити теж не можна. Бувають люди, які є друзями самі для себе. Вони радяться із своїм внутрішнім світом, слухають серце. У деяких друг – це тварина, віддана істота, що залишається із людиною до кінця свої днів. Але найчастіше найкращий друг – це мати. Саме з нею ми розділяємо усі свої радощі і невдачі, довіряємо усі секрети і таємниці. Мама допоможе і ніколи не зрадить, не розлюбить. Головне – самим не стати поганим другом!

Я ціную усіх своїх друзів, намагаюся не сваритися з ними й допомагати їм завжди, коли виникає потреба.

Если этот материал был для Вас полезным, оставьте, пожалуйста, комментарий.