Ведуча на початку: Іван Нечуй-Левицький не був одружений і не мав дітей. Факти, наведені про письменника правдиві.

Ведуча: Вітаю у щотижневій програмі, де ми спілкуємося з людьми, що цінують народну творчість, обговорюємо основні проблеми творів українських письменників. Сьогодні в нашій студії особлива гостя - онучка відомого письменника й перекладача - Івана Семеновича Нечуя-Левицького! Вітаю вас.

Дочка: Доброго вечора. *посміхається*

В: По-перше, як це взагалі - бути кровною родичкою відомого письменника? Чи пам’ятаєте ви свого дідуся?

Д: На жаль, мені не вдалося навіть побачити його. Проте батько багато розповідав мені про нього. Наприклад, дідусь був завжди досить пунктуальним, ходив з парасолькою, а спати лягав рівно о десятій. Татові він чомусь нагадував усіх персонажів творів дідуся, узятих разом. Від кожного щось було в ньому.

В: До речі, кажучи про творчість Івана Семеновича, чи читали ви які-небудь твори вашого дідуся? Чи є у вас улюблені?

Д: Так, читала дуже багато, іноді навіть перечитувала. Мабуть, улюбленим твором є "Микола Джеря", але "Кайдашева сім’я" - це те, завдяки чому прізвище "Нечуй-Левицький" зараз знає чи не кожний школярик. Думаю, це мій улюблений твір.

В: Якщо я добре пам’ятаю, Головна думка повісті — це показ буденних ситуацій, у яких відбувається змізеріння людської душі, зумовлене постійною залежністю людей від матеріальних нестатків. Духовна роз'єднаність зумовлена відсутністю прагнення зрозуміти один одного. Це отруює життя і батьків, і їхніх синів та невісток.

Д: Абсолютно точно. Сюжет, до речі, розвивається в селі Семигори, але участь тут беруть і Київ, і маленьке село Бієвці. Я вважаю, дуже гарно показано людські характери. Наприклад, проскурниця була настільки добра до Мелашки. Не зрівняєш її з Кайдашихою або сварливою бабою Палажкою.

В: Я помітила, що на початку твору жодного персонажа не можна віднести до категорії «Лише злий» або «Лише добрий». Ось Маруся Кайдашиха — гарна господиня, що рано встала і почала готувати сніданок. Кріпаччина висушила її душу, знищила в ній все добре, ніжне, ласкаве. Тепер жадоба до власності керує всіма її вчинками. Вона довгий час працювала в панів, навчилася зневажливо ставитись до бідніших за себе. Саме через це в сім'ї найчастіше виникали сварки.

Д: Так! І так само її чоловік Омелько Кайдаш. Він не сидить без діла. Працює по господарству. Його зовнішність і характер мали на собі відбиток важкої праці. Пекучий біль неволі, який залишився в його душі, він намагався залити горілкою. Вона й довела його до загибелі. Стає жаль цього працьовитого, доброго чоловіка, якого згубило пияцтво, безвихідність підневільного життя.

В: Не тільки цих героїв змінило життя. Лаврін та Мелашка, за своєю природою романтичні та ніжні натури, стають егоїстичними і жорсткими, під стать Карпові и Мотрі. Невже так можна ненавидіти найрідніших? І через що? Хіба тут винна лише власність? А де поділися людська совість, повага, милосердя, душевна щедрість? Якими ж принципами керуються герої твору?

Д: Постійні сварки за "моє" і "твоє", життя за принципом: "моя хата скраю", думки тільки про себе, а про інших байдуже. Відстоюючи ці принципи, вони готові очі повибивати одне одному. І не тільки у переносному значенні, адже Мотря у сварці за мотовило дійсно вибила свекрусі око.

В: Якби таке сталося насправді, то в селі цю подію пам’ятали б не рік і не два. До речі, як нам відомо, сім'я Кайдашів має прототипи. Це правда?

Д: В основу повісті автор поклав життя однієї селянської родини. Прототипом сім'ї Кайдашів стала родина селян Мазурів, відомих своїми бійками та колотнечами, проте дідусь дещо узагальнив цю історію.

В: Дякуємо Вам за те, що відвідали нашу програму і розповіли про твір Івана Семеновича. Гадаю, він викликає зацікавлення аудиторії.

Если этот материал был для Вас полезным, оставьте, пожалуйста, комментарий.