*Відкриває книжку, читає*

1: - Так, що тут у нас? Мартин Боруля, багатий шляхтич, просить повіреного Транделєва прочитати документ, де вказано, що його, Борулю, зачислено до дворянського роду і подає на затвердження до Сенату. Тому треба ще раз подати в суд на Красовського, котрий його, «уродзоного шляхтича», назвав бидлом, а сина – телям. А Мартин говорить, що не пожаліє ніяких грошей, щоб посадити Красовського в острог. Згадала, це я читала.

2: - Яскравий персонаж цей повірений Трандалєв, хоча і негативний. Спритний аферист, хабарник, що постійно наживається на маніпуляціях із документами та обдурюванні клієнтів. Здається, так він казав: «Нарешті: чи виграв, чи програв, а грошики дай! Живи – не тужи! Все одно, що лікар: чи вилічив, чи залічив, – плати».

1: - Забула, чи читала вже про знайомство Націєвського з Марисею. Добре пам’ятаю, як Боруля Степана за чиновником в місто посилав, що разом з ним звелів їхати Омельку, як сватають Марисю батько Миколи і його кум Матвій… *водить пальцем по сторінках*

2: - Точно, точно, Боруля посилає свою жінку Палажку до сусідки, щоб розпитала у тієї, як роблять "кофій" і коли подають: чи до борщу, чи на ніч. Тоді ж між ними виникає сварка, але жінка погоджується з тим, що її дочці добре буде за паничем. Все, згадала.

1: - Так, так, що тут у нас. Приїжджає Націєвський з гітарою. Марися гостро з ним розмовляє, говорить, що вона панночка, що любить іншого. Націєвський говорить, що всі баришні від нього «тають», розтане і вона, як пізнає ближче, адже він так гарно співає. Тим більше, що вже домовилися з батьком про придане.

2: - Дивний цей Націєвський. Тільки почув, що вона кохає іншого, то далі і не слухав. Здається, хтось розповідав, що далі він підслуховує розмову Мартина та Палажки про майбутніх дітей та кумів і вирішує втікати із заручин. Боруля наздоганяє чиновника і б’є його. Ох і розгніваним був Мартин. І дійсно, Націєвський так його осоромив.

1: - А що ж далі? Здається, приїжджає Степан з речами й говорить, що земський суд скасовано і їх усіх звільнено. А Марися розповідає братові, що після того випадку з Націєвським й після того, як надійшов папір від Красовського, щоб вибиралися з його землі, батько зовсім занедужав. Але це ще не кінець…

2: - Покинув би Боруля цю справу. Від свого прагнення стати "за паперами" дворянином постраждав і він сам, і його сім'я. Кожен має займатися тою справою, до якої він має нахили та здібності. І його рідні не розуміють суті вищого класу, і намагання Мартина зрівнятися з цією «лінією» для них смішні.

1: - Він мав покинути це, хоча б із-за того, що із Сенату надійшла відмова. Бо в одному з документів написано не "Боруля", а "Беруля". Мартин просить принести папку з паперами і палить їх у печі.

2: - Тисяча рублів згоріла, половина хазяйства пропала, а він усе-таки залишився бидлом. Хоч Марисю і Миколу благословили до шлюбу. Щось дуже мені ця історія нагадує пригоду з батьком Івана нечуя-Левицького. Та й з п’єсою Мольєра «Міщанин-шляхтич» є схожість. Треба перевірити цю теорію…

Если этот материал был для Вас полезным, оставьте, пожалуйста, комментарий.