| Главная » Статьи » Другое |
Оригінал: - Олексо, сьогодні у Віті в школі батьківські збори. Піди. - Чому я? - А в мене прання. І потім - ти ж батько. - Не дуже я люблю ті батьківські збори. Батьки, як учні, сидять за партами, а вчителі вичитують їх за оцінки дітей. - А ти хочеш, щоб за синові двійки й трійки тебе хвалили? - Ну, хотілося б порадитися, як виховувати сина, а не вислуховувати докори. - Так і сходи сьогодні в школу, там саме щось подібне й намічається. І дійсно, керівник 8-Б Світлана Михайлівна сказала, що мова піде не про оцінки, про них говорили на минулих зборах, а про виховання дітей. - Кожна сім’я має свої проблеми. Давайте винесемо їх на загально класне обговорення. Хто почне? Всі батьки мовчать. Незвично якось. - Світлано Михайлівно, - підвівся батько Володі, - у нас із Сергієм Петровичем давня дискусія. Наші сини вже давно товаришують. Коля ні в чому не знає відмови, а я? - А ти скупишся! Ми росли у воєнні часи і у нас всього цього не було. Чому ж не порадувати дитину? - Чи не побалувати, ти хотів сказати? - Може, й побалувати, проте я вважаю, що це не баловство, а матеріальний стимул. Закінчив семестр без двійок – отримуй фотоапарат, провчився рік – отримай магнітофон(???). - Батько і мати одягаються скромно, а син звикає до думки, що ні в чому не дістає відмови. Нещодавно бачив, як він недбало ставиться до свого фотоапарату. Питаю: «Чи не шкода?» «Ні, батько відео камеру обіцяв». - Так, зростають потреби. – понуро кинув Сергій Петрович. - Мені здається, що нам треба розумно обмежувати потреби дітей. Він з таким захопленням говорив про ці речі. Ох, Колю, з таким захопленням тобі про книги говорити, а ти захворів, мабуть. - Ні, я здоровий. - Помиляєшся. За всіма ознаками в тебе споживацька лихоманка починається. Переказ: У сина Олекси Віті батьківські збори у школі, на які матір не може піти через заклопотаність пранням. Має цей захід відвідати батько, який не дуже любить туди ходити: «Батьки, як учні, сидять за партами, а вчителі вичитують їх за оцінки дітей». Він хотів би радитися, як виховувати дітей, а не вислуховувати докори. В решті-решт, батько пішов до школи, оскільки саме намічалося щось подібне до педради(?). Керівник 8-Б класу – Світлана Михайлівна – сказала, що про оцінки мова не йтиме. Сьогодні батьки поговорять про виховання дітей. Вона запропонувала винести проблеми сім’ї на загально(?)класне обговорення, але всі батьки мовчали: було незвично. Батько Володі підвівся. У нього із Сергієм Петровичем давня суперечка. Їх сини товаришують. Коля ні в чому не знає відмови, а Сергій Петрович каже, що батько Володі скупиться. Він вважає, що варто порадувати дитину. «Чи не побалувати, ти хотів сказати,» - одповідає батько Володі. Але Сергій Петрович тримається думки, що це не баловство, а матеріальний стимул: за успіхи у навчанні син отримує новий фотоапарат або магнітофон. Батьки Колі скромно вбираються, а хлопчик звикає до думки, що ні в чому не одержує відмови. Сергій Петрович понурився, визнав, що потреби дітей зростають. Йому (???) здавалося, що потреби дітей необхідно обмежувати, але розумно. З таким захопленням Коля говорив про ці речі, що мав би розмовляти так само про книги. За всіма ознаками у хлопця, за словами Сергія Петровича (батька Володі) (???) починалася споживацька лихоманка. Творча частина: Я вважаю, заохочення мають бути не завжди матеріальними, оскільки купуючи дитині нову техніку, дорогі речі, батьки ризикують розбалувати її. На мою думку, треба вміти розумно користуватися заохоченнями, так само, як і покараннями. моїй родині практика покарань і заохочень існувала й існує, проте батьки ніколи не переходять межі. Наприклад, мати і тато ніколи не карали мене за те, що дозволяли робити собі, не примушували, не виявляли свою «владу». Вони керуються мораллю, що не дозволяє робити щось, що йде всупереч загальноприйнятій думці про гуманність та життя по правді. Наприклад, якщо дитина робить спробу крадіжки, а батьки жодним чином не застерігають, що так робити неправильно, у неї буде формуватися думка: «Не заборонено, значить, можна». Звичайно, річ не йде про насильство. Батьки мають перед собою задачу переконати свою дитину, стати для неї авторитетом. Що стосується заохочень, найчастіше це жести, словесні схвалення дій та успіхів, усмішки. Звичайно, за великі досягнення у навчанні я отримую подарунки, але ніколи не вимагаю від родини те, що набагато перевищую матеріальні можливості. Батьки завжди вчили мене бути вдячною за будь-які знаки у ваги, виявлені до мене, незалежно від суми грошей, витрачених на гостинець. Підводячи підсумок, за розумної практики покарань і заохочень цей метод можна вважати ефективним. Види заохочення можна чергувати; карати, тільки якщо дитина цього справді заслуговує, але в жодному разі це не має бути насильство.
| |
| Просмотров: 905 | |
| Всего комментариев: 0 | |